06:58
75-ті роковини депортації кримських татар та інших народів Криму (1944 р.)

Депортація кримських татар — насильницьке виселення кримськотатарського народу з його історичної батьківщини — з Криму, здійснене упродовж 18-21 травнят1944 року.

Етнічну чистку здійснено відомством держбезпеки СРСР та таємною поліцією за наказом Йосипа Сталіна і постановою Державного комітету оборони СРСР від 11 травня 1944.

Усього, згідно з офіційними даними, у віддалені регіони Радянського Союзу було депортовано 191044 кримських татар; згідно з Національним рухом кримських татар, — 423 100 (89,2 % жінки, діти та похилі люди). В ході виселення і в перші роки після нього загинуло приблизно 46, 2% кримських татар, тобто майже кожен другий з народу.

Як татари жили в Криму до депортації?

Після створення СРСР у 1922 році кримські татари були визнані корінним населенням Кримської АРСР в межах політики коренізації.

У 1920-х роках татарам дозволяли розвивати свою культуру. В Криму були кримськотатарські газети, журнали, освітні заклади, працювали музеї, бібліотеки і театри. Кримськотатарська мова, разом з російською, була офіційною мовою автономії. Нею користувалися понад 140 сільських рад. У 1920-1930-х роках татари складали 25-30% від усього населення Криму.

Однак у 1930-х радянська політика щодо татар, як і щодо інших національностей СРСР, змінилася. Спочатку було розкуркулення і виселення татар на північ Росії і за Урал. Потім насильницька колективізація і Голодомор 1932-33 років. А тоді – чистки інтелігенції в 1937-38 роках.

Це налаштувало багатьох кримських татар проти радянської влади.

Коли відбулася депортація?

Основна фаза насильного переселення відбулася протягом неповних трьох діб, почавшись удосвіта 18 травня 1944 року і закінчившись о 16:00 20 травня. Всього з Криму депортували 238 500 людей – майже все кримськотатарське населення.

Що стало причиною депортації?

Офіційною причиною насильницького переселення стало звинувачення всього кримськотатарського народу в державній зраді, співпраці з нацистськими окупантами.

Такі аргументи містилися в рішенні Держкомітету оборони про депортацію, яке з'явилося за тиждень перед її початком.

Також історики називають інші, неофіційні причини переселення. Серед них - той факт, що кримські татари історично мали тісні зв’язки з Туреччиною, яку СРСР у той час розглядав як потенційного суперника. У планах Союзу Крим був стратегічним плацдармом на випадок можливого конфлікту з цією країною, і Сталін хотів перестрахуватися від можливих саботажників і зрадників, якими він вважав татар.

На користь цієї теорії свідчить також те, що з прилеглих до Туреччини кавказьких районів переселяли й інші мусульманські етноси: чеченців, інгушів, карачаївців і балкарців.

Чи справді деякі татари підтримували нацистів?

За різними джерелами, в антирадянських бойових загонах, сформованих німецькою владою, служили від 9 000 до 20 000 кримських татар, пише історик Дж. Отто Пол. Деякі з них прагнули захистити свої села від радянських партизанів, які, за свідченням самих татар, часто переслідували їх за національною ознакою.

Інші татари долучилися до німецьких загонів через те, що потрапили в полон до нацистів і хотіли полегшити нелюдські умови перебування в таборах для військовополонених у Сімферополі і Миколаєві.

Водночас 15% дорослого чоловічого кримськотатарського населення воювали на боці Червоної армії. Під час депортації їх демобілізували і відправили в трудові табори Сибіру й Уралу.

У травні 1944-го більшість із тих, хто служив у німецьких загонах, відступили до Німеччини. Під депортацію підпали переважно їхні жінки й діти, що лишилися на півострові.

Як відбувалося насильне переселення?

Службовці НКВС заходили до татарських помешкань і оголошували господарям, що через зраду батьківщини їх виселяють з Криму. Щоб зібрати речі, давали 15-20 хвилин. Офіційно кожна сім'я мала право взяти з собою до 500 кг багажу.

Людей вантажними автомобілями відвозили до залізничних станцій. Звідти на схід відправили майже 70 ешелонів з наглухо зачиненими товарними вагонами.

Під час переїзду від спраги та тифу загинули близько 8 000 людей, більшість з яких - діти і літні люди.

Куди депортували татар?

Більшість татар відправили до Узбекистану і сусідні з ним райони Казахстану і Таджикистану. Невеликі групи людей потрапили в Марійську АРСР, на Урал і в Костромську область Росії.

Який статус вони мали в Узбекистані?

Переважну більшість кримських татар перевезли до так званих спецпоселень – оточених воєнізованою охороною, блокпостами і огороджених колючим дротом територій, які скоріше нагадували трудові табори, а не поселення мирних людей.

Приїжджі були дешевою робочою силою і їх використовували для праці в колгоспах, радгоспах і на промислових підприємствах.

В Узбекистані вони обробляли бавовняні поля, працювали в шахтах, на будівництві, заводах і фабриках. Серед найтяжчих робіт було зведення Фархадської ГЕС.

У 1948 році Москва визнала кримських татар довічними переселенцями. Тих, хто без дозволу НКВД виходив за межі свого спецпоселення наражалися на небезпеку 20-річного ув'язнення.

Діти переселенців могли отримати освіту російською або узбецькою мовою, але не кримськотатарською. До 1957 року були заборонені будь-які публікації цією мовою. З Великої радянської енциклопедії вилучили статтю про кримських татар. Цю національність також заборонили вписувати в паспорт.

Що змінилося в Криму без татар?

На півострові провели "топонімічні репресії" – більшість міст, сіл, гір і річок, які мали кримськотатарські, грецькі чи німецькі назви, отримали нові, російські імена. Серед винятків - Бахчисарай, Джанкой, Ішунь, Саки і Судак.

Радянська влада знищувала татарські пам’ятники, спалювала рукописи і книжки, в тому числі томи Леніна і Маркса, перекладені кримськотатарською. У мечетях відкривали кінотеатри й крамниці.

Коли татарам дозволили повернутися до Криму?

Режим спецпоселень для татар проіснував до епохи хрущовської десталінізації - другої половини 1950-х. Тоді радянський уряд пом’якшив для них умови життя, але не зняв обвинувачення в державній зраді.

Протягом 1950-х і 1960-х років кримським татарам вдалося домогтися розширення своїх прав,  але неформальна заборона на їхнє повернення до Криму, діяла аж до 1989 року.

За чотири наступних роки на півострів повернулася половина всіх кримських татар, що жили тоді в СРСР - 250 тисяч людей.

Щороку 18 травня у світі відзначають пам'ять жертв депортації кримських татар. В Україні з 2014 року цього дня офіційно відзначають День боротьби за права кримськотатарського народу, а з 2016 року — День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

 Постанова Державного Комітету Оборони СРСР "Про кримських татар" 11 травня 1944р. за посиланням.

 

Інформаційні матеріали Українського інституту національної пам’яті «19 травня в Україні День пам'яті жертв політичних репресій» та методичні матеріали до річниці депортації кримських татар 18 травня за посиланням.

Категорія: Виховна робота | Переглядів: 45 | Додав: liliyaton1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]